1.Морфеміка як мовознавча дисципліна, її завдання. Переважна кількість слів української мови членується на морфеми. Вони мають певну морфемну будову, склад, структуру. Морфемну структуру вивчає морфеміка. Морфеміка — розділ мовознавства, що вивчає поділ слова на морфеми, вичленування морфів у слові, аломорфію морфеми, межі аломорфії, перетворення на морфеми, швах, спрощення, перерозклад у морфемі, ідентифікацію морфем, їхню структурну, дистрибутивність, функціональну класифікацію. Ця наука виділилася в окремий розділ у 2 пол. ХХ ст.. До цього морфемну будову слів вивчали у складі морфології або у складі словотвору. Завдання – морфемний аналіз слова, тобто членування на морфеми, виходячи з наявності у сучасній мові співвідношень з іншими однокорінними словами, що мають певні відмінності і подібні у будові. Цьому завданню підпорядковуються часткові: -Загальна хар-ка морфеми та класифікація морфем за різними ознаками; -Вивчення морфемної варіантності (морфів та аломорфів); -Аналіз явищ, які відбуваються на морфемному шві; -Хар-ка основ і різних видів основ; -Вияв закономірності смислової і формальної сполучуваності морфем; -Встановлення принципів,за якими вичленовуються морфеми. Морфеміка має тісні зв’язки з морфологією, яка має справу з морфемами, які утворюють граматичні форми слова; зі словотвором, у якому вивчаються морфеми, що служать засобом утворення нових слів; з морфонологією, яка вивчає фонемний склад морфем,їх порядок у слові та правила морфемо сполучень при словотворенні. 2.Визначення морфеми; її характеристика. Поняття «морфеми» у слов`янському мовознавстві ввів у 1881р Бодуен де Куртене. Під морфемою він розумів таке родове поняття, яке об’єднувало у собі корінь, префікс, суфікс, закінчення (видові поняття). В сучасному мовознавстві під морфемою розуміють найменшу значеннєву одиницю мови. Вона має двосторонню природу – план вираження і план змісту. План вираження – фонеми. План змісту – загальне значення, яке має морфема. Морфема складається із фонем, які є односторонніми одиницями, тобто не мають змісту. Служать засобом розрізнення подібним за фонемним складом слів. Морфеми – значущі частини слова, виділяються тільки в складі слова і не можуть більше членуватися на значущі відрізки. 3.Різні класифікації морфем в українській мові. Морфеми – значущі частини слова, виділяються тільки в складі слова і не можуть більше членуватися на значущі відрізки. Класифікація морфем: 1)За характером значення: А) кореневі – виражають предметне, речове (понятійне) значення. Носій – корінь (основна морфема, формує лексичне ядро слова, виступає носієм лексичного значення). Значення кореня конкретизують службові морфеми (зим-а – вираження найхолоднішої пори року, зим-овий – ознака). Б) афіксальні – які утворюють слова з новим значенням, виражають дериваційне або словотвірне значення. Утворюють граматичні форми одного слова, виражають релятивне значення. 2)За позицією у структурі слова: У складі простого слова української мови передбачаються позиції для 4 типів морфем: А) префікс; Б) корінь; В) суфікс; Г) закінчення. Центральне місце в слові – корінь. Всі інші – препозитивні (лівобічні), постпозитивні (правобічні). Суфікс виражає словотвірне або граматичне значення. Префікс виражає дериваційне значення. Флексія виражає граматичне значення, виділяється тільки у змінних словах, може бути матеріально-вираженою або нульовою. Постфікс – це суфікс, здатний займати в слові місце після закінчення (-ся, -сь, -небудь). Інтерфікс – морфема, яка в складних словах займає місце між двома основами або коренями. Роль – можуть виконувати И, І (собівартість), Е. Термін не однозначний, в науковий обіг його ввела О.А. Земська, в її розумінні інтерфікс – звуковий комплекс, що допомагає словотворчому форманту приєднуватися до твірної основи. Практично в морфемній будові слова такі інтерфікси приєднуються до суфікса і виділяються як допоміжні суфікси. Конфікс, біморфема, циркунфікс – службова морфема, яка походить з двох морфем і виконує єдину функцію. А...